Чак Норріс, Челсі та Барселона ніколи не сплять. Вони вичікують

22.02.2018

Author of the article: Iryna Ivasiv

Ну ось, ще один «вартий-фіналу-одновосьмофінальний» матч, який попри те, що перервав тенденцію понаднормової результативності плей-офу з мінімумом в 4 м’ячі за гру, був і напруженим, і тактичним, і певною мірою видовищним.

Обидві команди підходили вкрай обережно до гри, кожна відчуваючи за душею слабинку.

Челсі мали кадрові втрати, плюс не так давно зазнали удару по честі у вигляді поразки від Борнмута та Вотфорда. Барселона ж переживала не так за теперішній стан речей, як за статистику історії їх зустрічей. Останній раз вони сходилися у 2013 році, і тоді Фернандо Торрес одним голом зумів перекреслити амбіції каталонців на фінал. Та й загалом, у їхніх 12 зустрічах за історію протистояння лондонський клуб відзначався трохи більшим успіхом — 4 перемоги проти 3-х перемог «блаугранас», решта 5 — нічийні результати. А ще, у Ліонеля Мессі погана карма в даному випадку, адже він до цього матчу ніяк не міг знайти підхід до воріт Челсі.

Так що, зважаючи на все це, команди залягли у глибоке статично-стратегічне підпілля, що нагадувало скоріше інтелектуальні ігри між Конте і Вальверде, своєрідну «сидячу війну» без необдуманих блискавичних рішень. Весь перший тайм Барселона контролювала м’яч просто колосально, утричі більше за суперника. Проте навіть за такої переваги каталонці традиційно не поспішали зі швидкими контратаками. «Аристократи» ж дозволяли супернику тішити своє самолюбство і практично весь час тримати  м’яч у себе, проте лише у певних межах. Щось на зразок «ваша вседозволеність, сеньйорес, закінчується рівно там, де починається наша лінія захисту».

В основному, активність у першій половині зустрічі проявлялася через Едена Азара, який намагався задати темп матчу уже з перших хвилин своїми спробами пробити і через Вілліана ближче до кінця тайму. Тому складалося враження, що «сині» і справді витискають зі своїх немічних 25% володіння м’ячем абсолютно все, що можуть.

Що стосується каталонців, то ті лише намацували свій шлях спершу через правий фланг, допомагаючи Мессі здолати скоріше психологічний бар’єр, а потім і Ін’єста уже з лівого флангу пробував різні варіанти, скеровуючи м’яч то на Суареса, то на того ж Мессі.

Не зрозуміло лише чому так панікував Іван Ракітіч при такій перевазі у володінні м’ячем (навіть якщо і трохи ілюзорній). Він не припиняв фолити спершу проти Вілліана, а потім проти Алонсо, навіть вже маючи одну жовту за плечима.

Та проте, у другому таймі повільна і методична розвідка таки дала свої плоди. Пам’ятаєте меми про Чака Норріса, який ніколи не спить, а вичікує і якого ніколи не шукає гугл, бо Чак Норріс сам вас знайде? :) Так от, сьогодні Чаком Норрісом були обидві команди у тандемі :)

Спершу швидкість Барселони ще більше впала, відсоток володіння м’ячем теж трохи понизився. І тоді сконцентрована командна робота Челсі далася взнаки — на 62-ій хвилині Вілліан забиває блискавичний гол.

Ніщо так не роздратовує Барселону, як швидкий гол у їхні ж ворота при, здавалося б, її повному котролі м’яча, чи не так? Коли каталонці нарешті зрозуміли, що їм не вийде методично пройти суто по лівому чи правому фланзі сталевий рубіж у вигляді Алонсо-Рюдігера-Крістенсена-Аспілікуети, вони почали діяти швидше, не тримати довго м’яч і робити деколи несподівані різкі паси по діагоналі. Ну і, напевно, ще зіграла роль травма носа Вілліана, який періодично мусів залишати команду вдесятьох, кілька разів потребуючи допомоги медиків. Проте ключовим моментом для «синьо-гранатових» стала фатальна помилка Алонсо у вигляді неточного діагонального переведення з одного флангу на інший та ланцюгова реакція, яку породила ця необачна дія. Навіть рятівний підкат вже не зумів виправити ситуацію, адже футболісти суперника вихореподібно підхопили м‘яч, і Мессі із передачі Суареса на 75-їй хвилині матчу знімає своє прокляття, з легкістю пробиваючи повз Куртуа, що не встиг зорієнтуватися і падав не за траекторією удару.

Після того, як команди обмінялися м‘ячами у ворота один одного, останні 15 хвилин тайму остаточно перетворилися із тактичної обережності у швидкісну боротьбу, футболісти розвинули досить високий темп і на полі стало по-справжньому гаряче. Про це також свідчить та кількість жовтих карток, яку показав Джюнейт Чакір за цей незначний проміжок часу, дісталося навіть Мораті, що встиг провести дише декілька хвилин на полі після того, як вийшов із заміни. Проте футболісти Челсі не були готові до такого несподіваного вибуху інтенсивності у грі і це їх розконцентрувало. До кінця матчу їм так і не вдалося відновити свою добре структуровану схему гри і взаємодію.

Таким чином, нічийний результат виявився більш вигідним для каталонських гостей ніж для лондонського (та не англійського, як зауважив коментатор телеканалу «Футбол1» Кирило Круторогов) Челсі. Тепер «аристократам» доведеться забивати на виїзді, причому забивати більше ніж Барселона, якщо вони хочуть пройти до чвертьфіналу Ліги Чемпіонів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *